Виховна робота

Українські вечорниці

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Ведучий. Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м'яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір'я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Ведуча.
Хай вам щастить на тій дорозі,
Хай добрі люди вас ведуть
І вам ми можем обіцяти,
Що нудьгувать не доведеться
На нашім святі, в нашій хаті,
Бо звичай в нас такий ведеться.

Ведучий.
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На українські вечорниці.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні

Ведуча.
Українські вечорниці
Починаємо для вас.
Нехай сміх і пісня ллється
В серці кожного із нас.

Ведучий.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?

Ведуча.
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!

Ведучий.
Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечоринці.

Звучить фонограма ліричної пісні «Сонце низенько, вечір близенько».

Господиня. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Прибрали хату, рушниками          обвішали, квітами уквітчали. От що то молодість: ні сну, ні втоми, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. Та й до роботи вдатні цокотухи, співухи. І то ж споконвіку ведеться… І ми, бувало, колись… Як згадаю!.. Літа молодії, куди ви злетіли? Наче орли сизокрилі зникли за обрієм.

Чути стукіт у двері. Заходять баба Параска та баба Палажка.

Параска. Добрий день, люди добрі. Я вже чуть було не запізнилася до вас на вечорниці. Так поспішала, так поспішала,щоб та клята Палажка мене не наздогнала. А чого ж у вас так сумно, а де всі поділися? Невже я запізнилась на вечорниці?

Заходить баба Палажка.

Палажка. А бий тебе лиха година! Ох, чую -  Параска вже тут! Добрий день, Парасю! Добрий день вам, люди добрі!

Параска. І вам того ж, коли не жартуєте!

Палажка. А чого ти така сердита?

Параска. Вона ще й питає! Ох, людоньки, ви й уявити собі не можете, що ця клята Палажка мені накоїла! Раз мій рябий підсвинок вліз у її город, а мене тоді, на біду, вдома не було. Приходжу я додому, дивлюсь, а мій підсвинок  на тину, прикручений за задні ноги. Я до нього, а Палажка вже вибігла з хати на поріг. Як роззявить рота, як покаже залізні зуби!

Палажка. Ах ти клята Параска! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город, та в мене всю цибулю поїв, жодної не залишив!

Параска. А бий тебе сила Божа! Ще я не чула, одколи на світі живу, щоб свині цибулю їли! Уявляєте, що вона мені після цього вкоїла! На моєму городі всю цибулю вирвала і продала. Я кинулась до неї, а вона стоїть на порозі та й сичить, як гадюка. Ох, прости мене, Господи!

Палажка. А цур на тебе і на твого батька з твоєю цибулею разом! Ой, люди добрі! Що мені на світі Божому робити?! Не можна, не можна за лихими сусідами на світі вдержаться.  Дав же мені Господь сусідку – нічого сказати! Боже мій! Та уже її, ту кляту Параску, обминаю, обходжу десятою вулицею – все одно  зачепить! Якби й під землею лежала, вона б мене, капость така, і там би знайшла!

Параска. Агов, вже наговорилася? Або хіба це не кумедія? Та ти у мене поцупила сіна копицю!

Палажка. Ну й скажи нащо мені здалось твоє сіно? Та я його й бачить не хочу! Та тьху на тебе!

Параска. А це ти на мене тьху! Та я ж тебе зараз як візьму за чуприну, та як брязну об землю, то твої очі повипадають!

Палажка. Ой дивіться, від люті вже синіє, як слива стала.

Параска. А я зараз як заверещу, заверещу, то… то…

Палажка. А ти, ти, Параска….

(Чубляться.)

Господиня. Та годі вам угомоніться. Хіба ж сьогодні час для сварок? Через роботу світу білого не бачите? Краще поспівайте, потанцюйте. А то десь дівчата забарилися.

Палажка. То ми підемо їх підганяти, бо так чогось сумно стало, хочеться вже скоріше веселитися.

( Виходять)

Пісня

В небі канареєчка лєтаєт

І співає прямо в горизонт а ми підем випєм , погуляєм

 в цьому все життя і весь наш резон

нас чекають баришні-коханки жизнь така. Що просто мармелад

так заграй-заграй же нам гітарка

на веселий дуже на очень лад

Моя мама добре серце має, а мій тато має  магазин.

І вони мене не обіжають. Бо я в них єдиний шикарний син.

(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці.

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов (уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп, куріпочко!

(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу)

Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От ціпонька! Не тремти-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з’їм?

Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.

Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви лякаєте  серед ночі, то я маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і пропадаю, - просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкраших панночок; ви просто  ціпонька - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб’язна! Да у мене, голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю …

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий фасон...

Галя: Та що – що гарні!
Голохвастов Серденько, пуколько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, удавлюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!

Галя: Ой, що ви кажете? Удавіться

Голохвастов: Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить... Куріпочко моя!

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!

Голохвастов:  У-ух! Пропав я! Пожар!

(Галя  втікає, а Голохвастий прямує до виходу

Господиня.  Як подумаєш, як ми дівували…

Зачуєш десь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер… От скоро й треті півні заспівають, а вечорниці ще й не розпочалися. Ні, що не кажи, а світ перемінився.

Сценка «Кайдашиха і Проня Прокопівна». 

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся? 

Проня. Зачекайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається. 

Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська? 

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього? 

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала! 

Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не іме-єте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди. 

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом? 

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю. 

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці. 

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати. 

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»: 

Ой на горі два дубки, 

Ой на горі два дубки, два дубки 

Та й схилились до купки... 

Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас об-разовалася ». 

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях? 

Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлоп­ці бігали? 

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці? Проня. А как же! 

Обоє йдуть до гурту. 

Господиня. Заходьте, заходьте, послухайте пісень наших. Хоч не знаємо, звідки ви, чи з півдня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо сідати й з дівчатами пісню заспівати.

Пісня «

( Чується пісня «А калина не верба» Стук. Заходять дівчата.)

Дівчина 1.
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Добрий вечір, господине, славна молодице,
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці?

Дівчина 2.
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня.
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Та щоб разом з нами
Пісні українські співали.
Дівчата сідають на лаву.

Господиня.. . .     Ви, дівчатоньки-красуні, повинилися,

                      бо до нас на вечорниці запізнилися.

                      То ж наказуєм, щоб ви

                       Пісню гарну завели,

                       Піснею прохаєм вас

                       Звеселіть скоріше нас!

Дівчата.

(Співають пісню  ……………………………………………………)

Господиня. Ще раз просимо гостей до хати, просимо сідати. Оце гарної дівчата заспівали. Послухаю вас та й сама молодію. Вмощуйтесь зручніше і за роботу, а я піду до печі.

(Дівчата сідають за роботу.

             , Деякий час мовчать.)

Дівчина 1. Ой, подруженьки, тай сумно ж отак сидіти, хлопців щось не чути.

(Дивиться у вікно).

Дівчина 2. Дівчата, а, може, ми ще заспіваємо? Хай душа ласкою і добротою наповниться.

(Співають пісню «Цвіте терен, цвіте терен»)

(Чути стукіт у двері. Заходять кум і кума.)

Кума. Добрий вечір, люди добрі. Почули спів і вирішили зайти до вас з Кумом, молодість згадати. Може, й ми заспіваємо.

Кум і Кума (співають пісню «На городі буркун»)

              На городі буркун ягідок не родить,

             А кум до куми щовечора ходить.

             Ой кумцю моя, принесу я гречки,

             Ой не йди, не неси на три суперечки.

             Ой кумцю моя, принесу я жита.

             Ой не йди не неси, щоб не була бита.

             Ой кумцю моя, принесу я сала.

             Ой прийди, принеси: я давно чекала.

             Ой кумцю моя, принесу сметани.

             Ой прийди, принеси, милий мій, коханий.

            

(Чути стукіт у двері. То приходять  хлопці.)

 Василь.         Добрий вечір, господине!

господиня.       Добрий вечір, Василю, а чого тобі треба?

Василь.         Ой, дайте води напитися,

                        Бо так хочу їсти,

                        Що аж переночувати нема де!

господиня.        Щось не теє ти говориш,

                        Дивні слова, хлопче, мовиш.

                        Краще ось що нам скажи:

                        Що робити вмієш ти?

Василь.          Можу ложку змайструвати

                        Ще й затанцювати,

                        А як буде ваша ласка –

                        Побрехеньки розказати.

господиня.       О, то це добре діло!

                        Заходь та й розказуй!

Василь.          Ну, слухайте!

                       

Серед лісу, серед гаю у неділешній обід
Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.
Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.
Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.
- Не мої се – каже, - ноги! Присягаюсь на чим світ. –
Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт.

Дівчина 2.     Ото ще побрехенька! (глузливо )

Дівчина 3.     А ви часом не з Брехунівки?

(стукають і заходять інші хлопці)

Господиня .   А чого вам, хлопці!

Хлопець 1           Ось так ішли, хазяйко, гуляли,

                   Побачили світло та й завітали.

Хлопець 2. Були в одній хаті, там нас пригостили:

                   Капусти намастили, вареників з перцем дали

                   Та й з хати прогнали.

господиня.   Раді ми зустріти вас!

                   Чим порадуєте нас:

Хлопець 3. А ми – хлопці-запорожці, вдалі та веселі,

                   Як танцюєм гопака , тримаємось стелі.

.

Хлопець 1. Ов-ва! Та тут робота в розпалі. Боже помагай!

Дівчина. Спасибі.

Господиня. Добрий вечір! Чесному парубоцтву моя хата навстіж. Хоч не знаєм, звідки ви, в нашу хату зайшли, просимо, просимо сідати і з дівчатами пісню заспівати.

(Співають)

Дівчина. Подивіться-но, дівчата,
Чи у нас немає
От такого-то роззяви
Панаса Халяви.

Хлопець(удають, ніби сердяться, відповідають співомовками).
Галі скажеш про роботу,
Галя зразу в лайку,
На язик же вона грає,
Як на балалайку!

Дівчина. Прийшов ледар мене сватать,
Вимага придане,
А я йому показала
Кошеня булане.

Хлопець. Із Оленкою  нам горе —
Як на поле: «Ой, болить!».
А до хлопців на веснянку
Через все село біжить.

Дівчина. Вася в танці, на гулянці
Наче парубок як слід,
А як прийде на роботу —
Не то баба, не то дід.

Хлопець. У Соснині  густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчина. Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротях, крутить головою
Він, сердяга, як побачив,  та через городи,
Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопець. Ой, Марусе, що з тобою?
А я ж нездорова.
Накрутила кучері,
Вищипала брови.

Дівчина. А до мене Яків приходив,

               Коробочку раків приносив

               А я тії раки забрала,

               А Якова з хати прогнала.

Хлопець По дорозі жук-жук, по дорозі чорний.

              Подивися, дівчинонько, який я моторний.

Дівчина Полюбила коваля, така доля моя,

               Я думала кучерявий, в нього чуба нема.

Хлопець Подивися, глянься,

              Який же я вдався.

              Хіба даси півтоляра,

              Щоб поженихався.

Дівчина. А мій милий гарно вбрався,

               Гарно причесався.

               Штани білі, жупан білий –

               Усім сподобався.

Хлопець. Галю, Галю чорнобрива,

               Чого в тебе брови криво?

               На козака задивилась

               І брівоньки іскривились.

Господиня.  Та вже досить вам сперечатися, краще заколядуйте, порадуйте моє серце.

(Співають колядку «Нова радість стала»)

Хлопці. А ми на вечорниці розважатись прийшли. То ж давайте будемо веселитися.

Хлопець. А давайте, хлопці,  розкажемо гуморески, тільки не перебивати.
Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хотів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Нелегке це діло –
Не шкодливе щоб було,
І щоб добре їло,
І нарешті підібрав:
- О! Які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці
Та йому відповіла: Я з села Мельниці.
Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,
Я мельницьких поросят не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
– То ж назвіть причину!
Я із вашого села маю вже дружину.
Дівчина 4.
Добра була мама у дівульки Рити,
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита,
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разам з лушпайками».
А в неділю рано мати Риту била:
- Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
Хлопець.
«Де беруться діти»?
«Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
- Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуні  татко...
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейко,  так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському...

Василь.          Ну, слухайте!

                        Поселились Федько й Катря у новім будинку.

                       Ставлять меблі, почепили на стіні картину.

                       Раптом чують трік і скрегіт у вечірній тиші.

                       Жінка вдарила в долоні:

                     -  Вже шкребуться миші! Звідкіля вони так швидко:-

                       Дивиться на Федьку.

                       А той каже:

                    -   То не миші, то сусід їсть редьку!

.

Хлопець. Давайте проведемо ігри, позмагаємось у кмітливості та спритності.

( Конкурси).

Господиня. Милі гості, прошу до столу сісти. Вареники будем їсти. Вареники не погані, вареники у сметані.

Дівчина.  Любі друзі, поспішайте до нас в гості, завітайте,

Будемо ми вас частувати, варенички  подавати.

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали

( Дівчата співають пісню «А мій милий,  вареників хоче»)

(Пригощають присутніх варениками)

Господиня. Може, когось чекає несподіванка, то не лякайтесь. На вас чекає у майбутньому те, що ви знайшли у варенику. Хто не знайде нічого, матиме добру господиню за жінку або сам буде добрим господарем.

Господиня. От і згадали ми з вами ігри та забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони не пішли в небуття. Міцний наш рід, тому жива в ньому пам'ять про минуле. Бережіть цю скарбницю, бо у ній розум, кмітливість, світло завтрашнього дня.

Хлопець 1. Ми в нашу школу внесли торбу снігу!

                    А ще ось дивіться – цілий мішок сміху!

Хлопець 2.  Сніг розтане, а сміх буде з нами.

Хлопець 3. Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

З новим роком йду до хати,

Щоб вам щастя побажати!

Хлопець

Та ми вас засієм на довгий вік,

Щоб вам жилося краще, ніж торік.

Хлопець.

Сієм щиро у нашій школі,

Щоб було добра доволі.

Хлопець.

Я ж вас засію обома руками,

Живіть дружно зі всіма нами.

Хлопець.

Засію я густо та ще й на одвірки,

Щоб ви не мали з райвно перевірки!

Хлопець.

Сію густо в цій годині

Всій шкільній родині!

Хл.

Засію я радо дирекцію школи,

Щоб вона нас не сварила ніколи-ніколи!

Хл.

Засію я всюди,

Хай гордяться вами люди!

Хл.

Висію я все із рукавиці,

Щоб у нашій школі не ставили двійки та одиниці.

Хл.

Сійся, родися, жито, пшенице,

Всяка пашниця.

Щоби родило в землі,

Щоби хліб був на столі.

Дівч.

Зичим  вам під Новий рік,

Щоб щасливим був ваш вік.

Щоб з роси й води

Пішли статки й гаразди.

Дівч.

Щоб вас Бог в опіці мав,

Кожну напасть відвертав,

Будьте щирі, мов ті діти,

Будьте гожі, мов ті квіти.

Дівч.

Зими вам сніжної

І праці вдалої,

Любові ніжної,

Здоров’я – гарного!

Дівч.

Куті смачної вам і пісні щирої,

Та навесні лелек діждати з вирію.

Усі.

Сієм, сієм, посіваєм, з Новим роком вас вітаєм!

Хл.

Хай ангел торкне вас ніжним крилом,

Зігріє серце різдвяним теплом.

Дівч.

Хай радість, кохання наповнить ваш дім,

Поселиться радість і спокій у нім!

Усі.

Веселих свят!!!

(Звучить пісня  «Одна калина»).